Взяття наважки. Зважують на аналітичних вагах порожній, прожарений протягом 1 години порцеляновий тигель. Тигель прожарюють і зважують кіль¬ка разів, домагаючись постійної ваги. Насипають до 2/3 тигля подрібненої речовини (3—5 г), зважують і по різниці визначають величину наважки.
Прожарювання. Ставлять тигель з наважкою на піщану баню й озолюють до припинення виділення диму, а потім, не охолоджуючи, переносять у муфе¬ль¬ну піч. Поступово підвищуючи температуру муфельної печі, обережно про¬жарюють до повного згорання органічної речовини і придбання залишком од¬норідного сірувато-білого кольору (при наявності в золі Сu, Fe, Mn ;і інших елементів може з’явитися інше фарбування). При сильному прожарюванні зо¬ли іноді спостерігається сплавка кремнієвої кислоти, що покриває поверхню вуглистих часточок, ізолюючи їх цим від кисню і заважаючи їх повному зго-рянню. Найчастіше це буває при озоленні соломи злаків. Якщо подібне неба¬жа¬не явище відбулося, подальше прожарювання необхідно призупинити, ти¬гель остудити і розчинити золу, що сплавилася, декількома краплями гарячої дистильованої води. Коли вуглисті частки спливуть наверх, тигель і його вміст сушать, а потім знову обережно прожарюють. Вуглисті часточки, що опинились нагорі, легко згоряють. Закінчивши прожарювання й остудивши тигель у ексікаторі, визначають вагу золи зважуванням тигля з його вмістом на аналітичних вагах.
| |
